Постраждалі в Україні не можуть чекати на репарації, Україна та міжнародне співтовариство мають зайняти активнішу позицію

Вікторія Керр

Консультантка з правових питань REDRESS

Окупація Росією Криму в 2014 році, конфлікт на сході України, що триває з 2014 року, та повномасштабне вторгнення Росії в Україну, що розпочалося 24 лютого 2022 року, принесли з собою масштабні порушення міжнародного права прав людини та міжнародного гуманітарного права, включаючи примусове переміщення, катування, сексуальне та гендерно-зумовлене насильство, насильницькі зникнення та свавільні затримання.

Необхідно вжити термінових заходів, щоб компенсувати шкоду, якої зазнали люди, що стали жертвами війни, і допомогти їм відновити своє життя. Постраждалі не можуть чекати до кінця вторгнення, чи доки Росія погодиться на співпрацю і буде готова сплачувати відшкодування: Україна та міжнародна спільнота зобов’язані їм допомогти якомога швидше.

Кількість ініціатив з відшкодування збитків жертвам війни в Україні зростає як на національному, так і на міжнародному рівні. Серед них – проект закону про невідкладні проміжні репарації жертвам сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, національні судові та адміністративні механізми в Україні, Міжнародний кримінальний суд, Європейський суд з прав людини та створення міжнародного реєстру збитків.

Хоча всі ці зусилля не можуть не радувати, посилення співпраці між національними та міжнародними суб’єктами дозволить забезпечити більш цілісний процес, щоб уникнути дублювання дій та повторної травматизації. Підтримка відбудови України не повинна заміщати індивідуальних репарацій для постраждалих. Прийняття інклюзивного, орієнтованого на постраждалих підходу, який передбачає залучення постраждалих до розробки та функціонування механізмів відшкодування, має важливе значення для задоволення їхніх нагальних і довгострокових потреб.

Одне з найважливіших питань полягає в тому, яким чином будуть фінансуватимуться ці репараційні ініціативи. Уряди в усьому світі, включно з Україною, вивчають різні шляхи фінансової відповідальності. Хоча у Великій Британії, ЄС, США, Канаді та Україні обговорюються численні механізми та пропозиції щодо конфіскації державних активів Російської Федерації, а також активів фізичних та юридичних осіб, що підтримують путінський режим, все ще потрібен консенсус щодо правових основ для конфіскації та фінансової відповідності в міжнародному праві. Наприклад, чи може закон про контрзаходи або виконання міжнародних рішень чи вироків українських судів в країнах, де зберігаються державні активи Російської Федерації, подолати заборони пов’язані з принципом суверенного імунітету? Чи є прив’язка конфіскації активів фізичних та юридичних осіб до режиму санкцій порушенням прав людини на володіння майном або належної правової процедури?

Поки ці правові питання вирішуються, необхідно шукати альтернативні шляхи фінансування репарацій, такі як конфіскація активів як штраф за порушення санкцій, перенаправлення коштів, отриманих в результаті таких штрафів, на відшкодування, використання податку на непередбачені прибутки, а також добровільні внески від осіб, що потрапили під санкції, чи третіх держав. Питання фінансування і виплати репарацій взаємопов’язані, тому дуже важливо ретельно продумати, як саме будуть розподілятися кошти.

Фінансування та надання репарацій Україні було в центрі уваги семінару та панельної дискусії, проведених у вересні REDRESS спільно з Global Survivors Fund і Фундацією World for Ukraine (W4UA) в рамках саміту WORLD FOR UKRAINE в Жешуві, Польща, і є частиною постійної роботи REDRESS у сфері фінансової відповідальності і перенаправлення активів, в тому числі і в контексті України.

Семінар об’єднав українських та міжнародних юристів, науковців, представників громадських організацій та політиків, які працюють над наданням та фінансуванням репарацій постраждалим від війни в Україні. У дискусії взяли участь Олена Апчел (SEMA Network), Клара Сандовал (Global Survivors Fund), Ігор Цвєтковський (Міжнародна організація з міграції), Дебора Руїс Вердуско (Цільовий фонд для потерпілих МКС), Павло Пушкар (Рада Європи) та Джеймс Патрік Секстон (T.M.C. Asser Institute). Обговорення стануть основою для серії брифінгів, присвячених виплаті репарацій, конфіскації активів та альтернативним шляхам фінансування виплат.