Потенційна роль міжнародного механізму забезпечення відповідальності за злочини в Судані

Share

Авторка: Крістін Кірабо, Африканський центр досліджень справедливості та миру (ACJPS)

Read in English Leer en español Lire en français

Ця стаття є частиною спеціального випуску нашого інформаційного бюлетеня Just Reparation, присвяченого Судану. У ньому представлені погляди фахівців, правозахисників та організацій, які працюють разом із постраждалими від катувань та інших серйозних порушень прав людини в Судані. Цей спеціальний випуск присвячений поточним дискусіям, ініціативам і можливим шляхам забезпечення права на відшкодування шкоди для жертв конфлікту в Судані.

Прочитати інформаційний бюлетень

ACJPS задокументувала справу Альфатіха Алі, гуманітарного працівника, заарештованого RSF у Ньялі, Південний Дарфур, 31 серпня 2024 року під час здійснення гуманітарної допомоги. Йому ніколи не висували звинувачень у кримінальному злочині. Його випадок є одним із сотень, задокументованих ACJPS з початку війни, і вони навчили мене дечому про те, де обговорення щодо відповідальності в Судані часто йдуть не так. Сім’ї рідко починають із прохання про переслідування чи винесення рішень. Вони хочуть знати, де їхні близькі, що з ними сталося, і чи будуть офіційно визнані правопорушення, яких вони зазнали. Для багатьох жертв і постраждалих справедливість і заходи з реабілітації набувають значення лише після вирішення цих більш нагальних потреб. Будь-який механізм відповідальності за злочини, скоєні в Судані має бути розроблений з урахуванням цього порядку пріоритетів.  

Варто бути чесним щодо того, наскільки тонкою є нинішня архітектура. Юрисдикція МКС над Суданом повністю походить із звернення Ради Безпеки 2005 року, яке обмежувалося ситуацією в Дарфурі, і навіть у цьому вузькому контексті лише одна людина була засуджена. Алі Кушайб був визнаний винним у жовтні 2025 року і засуджений до двадцяти років ув’язнення за 27 пунктів злочинів проти людяності та воєнних злочинів, скоєних у 2003 та 2004 роках. Це важлива віха після двох десятиліть, і процедури репарацій, які зараз розпочалися у цій справі, з понад 1 500 визнаними постраждалими, мають величезне значення для спільнот фурів, які чекали так довго. Але це справа про «першу війну в Дарфурі». Ніхто досі не був притягнутий до відповідальності за жодного злочину, скоєного з початку поточного конфлікту у квітні 2023 року, і, якщо немає достатнього зв’язку з Дарфуром, МКС взагалі не має мандату щодо того, що сталося в Хартумі, Кордофані, Гезірі чи інших регіонах, охоплених цією війною. 

 Незалежна міжнародна місія з встановлення фактів ООН частково заповнює цю прогалину з 2023 року, і її звіти були непохитними, зокрема у лютому 2026 року вона встановила, що кампанія RSF в Ель-Фашері мала ознаки геноциду. Але хоча місія може документувати та зберігати докази, вона не може притягнути до відповідальності нікого чи призначати компенсацію. Місія з встановлення фактів Африканської комісії з прав людини та народів https://achpr.au.int/en/documents/2025-10-21/fact-finding-mission-human-rights-situation-sudan веде паралельну роботу. У травні цього року обидва органи оприлюднили спільну декларацію, закликаючи створити механізм, очолюваний африканцями, що працюватиме разом із МКС, для фактичного розслідування цих справ. Це приємний сигнал політичного апетиту. Також, як вже зазначали критики, це все ще абзац наміру, а не інституція, без чіткої юрисдикційної теорії, бюджету чи шляху до виконання в країні, чиї власні суди фактично припинили функціонувати. 

Ось той розрив, який має закрити справжній міжнародний або гібридний механізм: щось із мандатом, що охоплює країну і поточну війну, а не лише Дарфур і 2003 рік, і з повноваженнями розглядати справи, а не лише документувати їх. Не менш важливо те, що такий механізм має зробити з самого початку. Досвід МКС тут є показовим переважно як попередження. Згідно з Римським статутом, репарація — це етап, який починається після засудження, що у справі Кушайб означає, що жертви лише зараз, понад два десятиліття потому, висувають аргументи щодо того, що їм належить. 

Механізм, створений для нинішнього конфлікту в Судані, має терміново розпочатися, незалежно від будь-яких засуджень. Участь жертв, докази шкоди та діючий механізм репарацій мають бути в розробці з першого дня. 

Нам потрібно вчитися на минулих невдачах у реалізації та комплексно розглянути право жертв на репарації. Мирна угода в Джубі вже містить протокол компенсації та репарацій у Дарфурі, який стосується повернення розграбованого майна та компенсації на рівні громади, який просто ніколи не був реалізований. Під час створення будь-якого нового механізму слід насамперед визначити, яким чином він буде пов’язаний із цим невиконаним зобов’язанням, а не розглядати репарації як суто міжнародну ініціативу, нав’язану Судану ззовні. 

Жодне з цього не спрацює, якщо базові речі не будуть пріоритезовані та забезпечені відповідними ресурсами: слідчі, які можуть дістатися до місць злочинів, захист свідків і тих, хто з ними спілкується, а також збереження доказів, які наразі розкидані між двома FFM, Офісом прокурора МКС, справами ACJPS та громадами, які документують власні втрати майже без підтримки. Я бачила, як багато доказів просто зникають, коли ніхто не має мандату чи ресурсів, щоб їх зберігати. Механізм, який з’являється після зникнення чи пошкодження цих доказів, матиме дуже мало ресурсів, і неважливо, як гарно вини будуть розписані на папері. 

Взаємозв’язок між притягненням до відповідальності та репараціями не є послідовним процесом, у якому одне настає лише після досягнення іншого. Справа Альфатіха Алі досі залишається відкритою. Так само відкритими залишаються й сотні подібних справ. Для людей, чиї історії стоять за цими справами, притягнення до відповідальності та репарації є однією й тією самою вимогою, висловленою різними словами: розкажіть нам, що сталося, назвіть винних і відшкодуйте те, що ще можливо відшкодувати. Міжнародний механізм для Судану матиме сенс лише за умови, що саме цей підхід буде покладено в його основу від самого початку, а не розглядатиметься як результат, якого слід досягти в майбутньому. 

Підписатися на Just Reparation

Читайте інші статті цієї серії:

Цей випуск інформаційного бюлетеня Just Reparation був спільно профінансований Європейським Союзом. Відповідальність за його зміст несуть виключно організації, які підготували цю публікацію, і він не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.