Відповідальність, права постраждалих і репарації в Судані: країна в кризі

Share

Монейм Адам, Суданський хаб з прав людини (SHRH)

Read in English Leer en español Lire en français

Ця стаття є частиною спеціального випуску нашого інформаційного бюлетеня Just Reparation, присвяченого Судану. У ньому представлені погляди фахівців, правозахисників та організацій, які працюють разом із постраждалими від катувань та інших серйозних порушень прав людини в Судані. Цей спеціальний випуск присвячений поточним дискусіям, ініціативам і можливим шляхам забезпечення права на відшкодування шкоди для жертв конфлікту в Судані.

Прочитати інформаційний бюлетень

Засудження Алі Кушайба Міжнародним кримінальним судом є історичною віхою для постраждалих від звірств, скоєних у Дарфурі. Однак, як стверджує Монейм Адам, рішення суду також підкреслює величезні труднощі в наданні значущих репарацій громадам, які досі стикаються з насильством, переміщенням і небезпекою.

МКС нещодавно виніс свій перший обвинувальний вирок щодо жахливих злочинів, скоєних у Дарфурі майже два десятиліття тому, поклавши край абсолютній безкарності. Ця справа бере початок із першого кримінального переслідування, безпосередньо пов’язаного зі злочинами ополчення «Джанджавід», і є єдиним вироком за міжнародні злочини, скоєні в минулому в Судані. Вирок особливо важливий, оскільки новий конфлікт між Збройними силами Судану (ЗСС) і Силами швидкої підтримки (СШП), відгалуженням «Джанджавіду», триває в Судані понад три роки і призвів до того, що країна стала ареною найбільшої гуманітарної кризи у світі.

Алі Кушайба засуджено до 20 років ув’язнення. Це менше за максимальний строк у 30 років, передбачений Римським статутом, або довічне ув’язнення, яке застосовується в деяких випадках. Обвинувачення стосуються злочинів, скоєних із серпня 2003 року до квітня 2004 року, і охоплюють 27 пунктів обвинувачення у воєнних злочинах і злочинах проти людяності в Дарфурі. Суд встановив, що жахливі дії Кушайба спустошили міста Західного Дарфуру і були спрямовані проти цивільних осіб неарабського походження. У вироку встановлено його тісну співпрацю із суданською владою, що демонструє, як місцеві ополчення перетворилися на інструменти державних репресій.

Вирок довів, що є надія і що безкарність у Судані не триватиме вічно.

Масові звірства та довгий шлях до репарацій

Під час провадження в МКС ми допомагали постраждалим, членам їхніх родин і лідерам громад приїхати до Гааги та спостерігати за судовим процесом. Коли судове засідання мало розпочатися, штори розсунули, щоб присутні могли бачити залу суду. Лідер племені фур одразу знепритомнів, побачивши Кушайба в залі суду, і його доправили до лікарні; одужавши, він сказав, що не міг витримати вигляду Кушайба, бо це нагадало йому про жахливі часи. Востаннє він бачив його, коли Кушайб прийшов до їхньої родини біля Мукджара і викрав його брата у 2004 році. Вони досі нічого не знають про його долю.

У Дарфурі, де люди виросли, чуючи обіцянки притягнення винних до відповідальності, вітають це засудження. Це рішення є сигналом, що справедливість досяжна, навіть якщо із запізненням чи лише частково. Чи то особисто, чи через супутниковий інтернет постраждалі – люди з таборів для біженців чи внутрішньо переміщених осіб у Дарфурі – стежили за судовими засіданнями. Крім того, вони виступають за засудження решти осіб, які переховуються від правосуддя, зокрема Омара аль-Башира. Незважаючи на величезну важливість цього рішення суду, воно демонструє, наскільки складно забезпечити правосуддя та репарації такого масштабу.

Репарації поза залою суду

Після винесення вироку перед МКС стоїть складне завдання: ухвалення наказу про репарації, щоб забезпечити відшкодування для близько 140 000 осіб в умовах, коли звірства тривають. Після розгляду пропозицій сторін у справі та третіх осіб Суд визначить обсяг і масштаб репарацій, а Цільовий фонд для потерпілих (ЦФП) при Суді виконає цей наказ.

Через складні структурні проблеми залишаються значні перешкоди для виконання очікуваного наказу МКС про репарації. Ось кілька моментів, зумовлених закликами громади до справедливості. Реалізація репарацій зіткнеться з величезними труднощами, зокрема:

  • Судан не є державою-учасницею Римського статуту і не виявляє готовності співпрацювати з МКС.
  • Конфлікт, що триває, створює вороже середовище, яке суттєво ускладнює співпрацю у виконанні рішень суду.

Щоб репарація була справді значущою, вона повинна охоплювати кілька критично важливих і складних компонентів:

  • Офіційне визнання та публічні вибачення за тяжкість злочинів, скоєних проти цих громад, а також запевнення, що постраждалі та їхні родичі мають право вшановувати пам’ять своїх близьких без бар’єрів чи подальших переслідувань.
  • Психологічна та соціальна допомога, необхідна для відбудови життя постраждалих, є юридичною вимогою, а не актом благодійності, зокрема освітні заклади, психосоціальна підтримка та медичні послуги для населення.
  • Заборона інституційної дискримінації, забезпечення виконання законів про захист цих громад і визнання їх захищеною групою, яка заслуговує на цільові програми забезпечення рівності.
  • Грошова компенсація
  • Репарації повинні передбачати чіткий шлях до того, щоб громади одного дня змогли повернути собі землі предків, наприклад через символічну декларацію Суду. Найчіткішим проявом restitutio in integrum є повернення власної землі та території, оскільки це має на меті повернути постраждалих до становища, що існувало до порушення.
  • З огляду на небезпеку, що зберігається в Дарфурі, будь-яке обговорення репарацій має супроводжуватися надійними та здійсненними гарантіями безпеки. Без захисту від подальших нападів військових або пов’язаних із ними сил ополчення фінансова компенсація ризикує стати лише символічною. Компенсація без захисту не є значущою репарацією.

Вищезазначені компоненти є як терміновими, так і необхідними. Однак, враховуючи обмежений обсяг наказу про репарації, який, як очікується, МКС видасть щодо Кушайба, деякі з цих потреб не можуть бути належним чином задоволені лише за допомогою рішення суду. Тому також потрібна всеосяжна програма репарацій із чіткими механізмами впровадження та шляхами реалізації. Вона має передбачати визнання відповідальності урядом Судану, сталу міжнародну співпрацю та вжиття ефективних заходів для надання відшкодування постраждалим особам і громадам.

Цей вирок вважається великим досягненням, але реалізація будь-яких репарацій зіткнеться із серйозними труднощами через безпекові проблеми та масове переміщення громад усередині країни та за її межі. Міжнародна спільнота має підтримати МКС, а також створити спеціальний трибунал, щоб допомогти покласти край безкарності, особливо у зв’язку з нинішнім конфліктом.

Підписатися на Just Reparation

Читайте інші статті цієї серії:

Цей випуск інформаційного бюлетеня Just Reparation був спільно профінансований Європейським Союзом. Відповідальність за його зміст несуть виключно організації, які підготували цю публікацію, і він не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.