Від внутрішнього переміщення до репарацій: чому компенсація жертвам війни в Судані має розпочатися вже зараз

Від внутрішнього переміщення до репарацій: чому компенсація жертвам війни в Судані має розпочатися вже зараз

Read in English Leer en español Lire en français

Ця стаття є частиною спеціального випуску нашого інформаційного бюлетеня Just Reparation, присвяченого Судану. У ньому представлені погляди фахівців, правозахисників та організацій, які працюють разом із постраждалими від катувань та інших серйозних порушень прав людини в Судані. Цей спеціальний випуск присвячений поточним дискусіям, ініціативам і можливим шляхам забезпечення права на відшкодування шкоди для жертв конфлікту в Судані.

Прочитати інформаційний бюлетень

початку війни в Судані 15 квітня 2023 року примусове переміщення стало одним із найпоширеніших і найтриваліших аспектів конфлікту. За даними Міжнародної організації з міграції (IOM), приблизно 6 428 682 особи були внутрішньо переміщені (ВПО) з 2023 року. Переміщення не було лише побічним продуктом бойових дій; воно відбувалося в контексті серйозних порушень щодо цивільних, включно з позасудовими вбивствами, нападами на житлові райони, свавільними арештами, насильницькими зникненнями, тортурами, грабунками та руйнуванням будинків, ферм і майна, сексуальним насильством у зв’язку з конфліктом та примусовим переміщенням. перекриття або припинення постачання води й продовольства, а також припинення або знищення медичних послуг. Цей допис у блозі має на меті підкреслити нагальну потребу у програмах участі у репараційних ситуаціях, які забезпечують значущу допомогу переміщеним групам населення, забезпечуючи при цьому надійні механізми відповідальності.

Цикл втрати та повторного переміщення

Переміщення не слід вимірювати лише кількістю людей, які залишили свої домівки, а й масштабом завданих їм шкоди та втрат, яких вони зазнали. У штатах Гезіра, Сеннар і Блакитний Ніл переміщення населення за понад три роки демонструють закономірність повторного переміщення, яка перетворила життя тисяч сімей на цикл втрат і повторного переміщення.

У штаті Гезіра монітор прав людини Гезіра зафіксував переміщення мешканців із 268 сіл. Йдеться не лише про втрату житла; цілі громади втратили свою землю, ферми, майно, джерела доходу та соціальні зв’язки. багатьох випадках це було не одноразове переміщення: потім Хартум, потім Гезира, потім Сеннар, потім Блакитний Ніл.

Місто Аль-Хілалія в штаті Гезира є одним із найвідоміших випадків, що потребують документації в рамках майбутніх програм репарацій. Цивільні зазнали нападів з боку RSF після того, як Абу Акла Кікел перейшов на бік Збройних сил Судану. Місто також було оточене, що призвело до жертв серед цивільного, масових смертей через харчове отруєння, погіршення стану здоров’я, нестачі їжі, води, медичної допомоги та тисяч переміщених осіб. За даними місцевого перепису, загинули 800 цивільних, серед них 298 чоловіків, 395 жінок і 107 дітей. З них 485 померли в межах Аль-Хілалія.

Незважаючи на масштаб цих втрат, сім’ї жертв і постраждалих досі не отримали жодної форми відшкодування чи термінової підтримки, щоб допомогти їм впоратися з гуманітарними, економічними та медичними наслідками цих порушень.

Що стосується Сеннара, то у 2024 році він став важливим центром переміщення людей після загострення військових операцій і падіння Сінджі. Штат Блакитний Ніл прийняв велику кількість людей, які тікали від бойових дій, деякі з яких раніше були переміщені з Хартума або Гезира. У штаті Блакитний Ніл Дамазін та навколишні райони стали основним центром перебування. За останніми доступними даними, кількість ВПО в регіоні досягла приблизно 376 373. Механізм відстеження переміщень МОМ зафіксував 59 742 нових переміщення в регіоні між січнем і травнем 2026 року, що становить приблизно 11 956 сімей. Ці цифри не слід об’єднувати, оскільки вони відображають два різні показники: кількість вже присутніх ВПО та кількість нових переміщених осіб у певний період. 2026 рік ознаменувався подальшою ескалацією, особливо в Курмуку та Бау. Інцидент у Кайсані спричинив нові хвилі переміщення. Польова інформація, зібрана обсерваторією станом на 18 серпня 2026 року, свідчить про продовження переміщення мешканців із таких районів, як Бара, Хартум, Баліль і Амурат. Реєстрація та перепис населення досі тривають, що свідчить про те, що цифри переміщень не є статичними, а відображають динамічну кризу, що розвивається в міру продовження конфлікту.

Однак найважливіше питання для жертв — не лише де вони зараз живуть, а й те, що вони втратили і як цю шкоду можна як цю шкоду можна відшкодувати.

Це підкреслює необхідність вийти за межі суто гуманітарних заходів і розглянути тимчасове відшкодування. Грошова допомога сім’ям, які втратили домівки та засоби до існування, підтримка відновлення засобів до існування, реабілітація житла, юридична допомога у поверненні землі та майна, а також психосоціальна допомога для жертв — це не просто форми соціальної допомоги; це можуть бути термінові кроки для усунення шкоди, завданої тяжкими порушеннями.

Документування порушень має бути одним із перших кроків до досягнення справедливості та відшкодувань, незалежно від того, чи є репарації адміністративними, чи судовими рішеннями. Документація допомагає зберігати докази; ідентифікувати жертв і завдану їм шкоду, сприяти процесам розкриття правди та може стати основою для майбутнього процесу справедливост і, відповідальності та відшкодування.

Репарація не замінює справедливість, так само як і репарація не замінює підзвітність. Допомога має бути розроблена так, щоб не виключати майбутні права жертв на повну компенсацію, повернення майна, правду та відповідальність.

Участь жертв у розробці програм репарацій має бути невід’ємною частиною цього процесу. Залучення жертв до визначення їхніх потреб і пріоритетів допомагає розробляти програми, які більше відповідають їхній життєвій реальності.

Репарацію не можна відкладати до завершення війни або завершення процесу перехідного правосуддя. Судан має зупинити війну, але також потребує шляху, який визнає тих, хто заплатив ціну. Звідси слід починати думати про репарації вже зараз: не як постмирну фазу, а як частину побудови більш справедливого миру, який відновлює права і гідність жертв і ставить людину в центр процесу відновлення та державного будівництва.

Підписатися на Just Reparation

Читайте інші статті цієї серії:

Цей випуск інформаційного бюлетеня Just Reparation був спільно профінансований Європейським Союзом. Відповідальність за його зміст несуть виключно організації, які підготували цю публікацію, і він не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.